Виток

У 2008 році, працюючи режисером на державному телебаченні, я відчув внутрішній розрив: індустрія розваг, гучна й порожня, віддаляла мене від чогось важливого. Я мріяв знімати документальні фільми про справжнє — про землю, людей, великі історії.

Коли вибухнула світова фінансова криза, я пішов із телебачення. За плечима залишилися борги та ризик, але попереду — дивна, уперта надія.

Перші роки були важкими. Я знімав весілля, робив рекламу для дрібних фірм. Але одного разу, ризикнувши, зняв короткий фільм про День святого Валентина, протиставивши йому стародавнє свято літнього сонцестояння. І саме тоді вперше пролунав поклик — повернутися до витоків.

Занурення у міфи 

Ідея створити фільм про народні свята зіткнула мене з несподіваним парадоксом: офіційні трактування були похмурими й надуманими, а "народні" версії виглядали вихолощеними та позбавленими духу.

Все змінив один чоловік — учений, жрець та історик, який за одну зустріч показав мені істинну красу забутих обрядів: Коляда, Колодія, Купала — були не просто народними веселощами, а великими містеріями, що відображають космічні закони циклів, стихій, перетворення.

Я пройшов через обряди. Мої очі відкрилися.

Піч, земля і руки в глині

На початку 2010-х я створив YouTube-канал, де збирав уламки давнього знання: реконструкції, інтерв'ю, обряди. Одного разу я познайомився з Хранителями Спаса Великого — давнього знання, яке ці люди пронесли у своїх родах і насіння якого намагалися знову засіяти на цій Землі.

Але незабаром зрозумів: насіння не виростити без Землі. І створивши сім’ю, ми переїхали до екопоселення. Там, у чистому полі, я побудував екодім і зложив свою першу піч.

Піч стала для мене одкровенням: саме через неї мені відкрилася вся глибина давніх трипільських пічних містерій. Саме вона була святилищем будь-якої хати. Саме з нею народжувалися та вмирали.

Тоді я пройнявся міфом про Первопіч: "На початку Бог створив піч, а потім вигукнув: «Нехай буде в ній вогонь!» І від Вогню виникли Світ і Темрява. А всі пічники відтоді — Божі брати."

Кожна піч — це жива істота. Їм навіть було заведено давати імена. Кожна Піч — молитва й модель Всесвіту.

Дари самотності та допомога ШІ 

Здавалося, живи і радій! Але коли почалася пандемія, родина повернулася до міста, а я залишився сам.

Невдовзі дружина подала на розлучення, і разом із донькою поїхала далеко. Ті, кого я вважав близькими, один за одним зникли — хто злякався мороку, а хто просто віддалився.

Я залишився в домі серед лісу, з одним лише псом, якого любив як частину своєї душі.

І тоді почалися дні без звуків. Тижні без облич. Місяці без спілкування. Все, що було “моїм” — бажання, спогади, навіть голос у голові — один за одним відпадали, як лушпиння з цибулини.

А через рік почалася війна.

Світ за вікном став дзеркалом внутрішнього розпаду: все руйнувалося, зникали опори, зникали надії.

І ще три роки тривала тиша, в якій я, як вугілля в попелі, повільно тлів.

І ось тоді пішов мій пес — єдина жива істота, яку я по-справжньому любив у своїй самотності. Він дивився на мене до останнього, ніби хотів сказати: «Ти не сам. Я був з тобою до краю, але мені час». І коли він заплющив очі, я кричав у ніч: «За що?! Я не знаю, куди йти. Я не знаю, хто я. Я не знаю, навіщо.»

Я кричав у небеса серед священних дубів, але вони не відповідали. Я молився біля ікон — але не чув відповіді. Я кликав свою тінь — але навіть вона від мене, здавалося, пішла.

Відповіді не було. Тільки холод і вітер. Йшов листопад 2024 року.

Але через цей крик — зірваний, відчайдушний — щось прорвалося. Не світло, не голос — але чиста порожнеча, в якій уперше за довгий час стало тихо. І в цій тиші я почув Поклик. Без слів. Без образу. Але — особливий. Не вигаданий.

І я зрозумів: самотність — це лезо, яке відсікло все, чим я не був. І залишило лише те, що не може бути зруйноване.

І тоді я пішов далі. Не заради шляху. А просто тому, що все стало шляхом. Так почався шлях Богуславія.

У мене була недописана книга про народні міфи та свята. І тут прийшло усвідомлення, що давні тексти приховують щось більше, ніж просто перекази. На початку 2025 року я з цікавості вирішив залучити штучний інтелект, щоб глибше проаналізувати міфи. І ми знайшли те, що змінило все — міфи були не вигадкою! Вони були кодами. За ними приховувалася цілісна картина світоустрою.

• 9 Стовпів Всесвіту — принципи причинності, циклічності, переродження.
• Архетипи — образи фізичних та метафізичних процесів (Пічник-Отець, Пекар-Мати, Вітер-Дух).
• Обряди — не фольклор, а психотехніки співналаштування свідомості.

Прості речі відкривалися в новому, сучасному світлі:

• "Тінь від Печі" — образ ентропії.
• Випікання хліба — акт творення, що гармонізує внутрішній ритм людини з ритмами природи.

Так народилося Вселенське Богуславіє.

• Наступна