Космогонія Вселенського Богуславія
1. Предвічне
На початку було Все — Безодня Простору всього, що ми можемо й не можемо уявити і осягнути, що перебувало у
спокої та тиші. У ній завжди перебуває Предвічний Творець Неба, Всевишній Вселенський Всебог — Мір, Абсолютний і Неосяжний, прихований у собі самому.
2. Поява Першояйця
Всевишній Мір Силою своєї Волі зібрав із Бездонного Простору згусток і вдихнув у нього свій Намір. І в цьому місці виникло Першояйце, в якому був укладений увесь майбутній світ.
3. Народження Трієства
І тоді Мір проявив свою Волю — блискавкою Першосвітла розбив Яйце на дві половини, і з нього витік холодний плинний Білок і золотистий Жовток. Білок перетворився на Матір Світу — Безсмертну Амару. Жовток же став — Батьком Світу - Ардуном. А з бульбашки народився Дух, який назавжди поєднав жар Отця і вологу Матері. Так з'явився Альфір — Дух Всесвіту. Разом вони стали Предвічним Трієством — Батько, Матір і Дух.
4. Створення Першопечі
З Бездоння, волею Міру, піднялися дев'ять непорушних Стовпів Всесвіту. Три Для Отця, три для Матері і три для Духа. Отець Світу Ардун узяв половину шкаралупи і зробив із частини її под, обперши на 9 Стовпів, а над ним поставив шкаралупу яйця. І вийшла Першопіч.
5. Створення Світла і Темряви
Отець Ардун кинув у Першопіч три частинки Альфіра, і з них розгорілося полум'я. Так з'явилися Вогонь, а від нього Світло і Темрява. Так утвердилися три Лики Світобудови, і жоден не міг існувати без інших. А іскри, які вилетіли з печі, — стали зірками навколо Печі. Так Піч ожила! Задоволений лишився Предвічний Творець Неба Мір. І став спостерігати.
6. Створення Тверді
Отець Світу віддав другу половину Першояйця Матері Амарі. Матір Світу взяла шкаралупу і розтовкла в ступі з неї борошно. З нього замісила за одну мить Тісто Світобудови. Воно було з товченої шкаралупи, крапель білка та золотого жовтка. Альфір приніс їй Закваску Духа. Замісивши тісто, вона дала йому три миті піднятися і за дев'ять миттєвостей спекла Твердь-Хліб у Першопечі. Готова Твердь Землі вкрилася візерунками. Гірські хребти – це сліди пальців Матері, пара від випікання стала хмарами, а тріщини в тісті утворили річкові русла. Усього ж минуло сорок (40) миттєвостей.
7. Поява Життя
Коли спечений Світ охолов, Альфір облетів Твердь Землі, розсипаючи три іскри Печі. Де падали червоні іскри – з'явилися звірі, із золотих іскор засяяло Сонце, а з синіх – з'явилися океани і потекли річки, заповнивши річкові русла. З білих утворилися безтілесні Духи та заселили ліси, гори та річки. Так природа стала живою.
8. Устрій Досконалого Світу
Отець Світу встановив три непорушні Межі:
- Горішній світ, Небеса (Денні та Нічні) – обитель законів і чисел;
- Середній світ, Видимий світ (Земля) – царство любові та зростання;
- Долішній світ, Пекло (Підземний світ) – місце випробувань, покаяння та перепалювання помилок.
Матір подарувала три Дари:
- Хліб – щоб пам'ятали про тепло Печі;
- Сіль – щоб шанували мудрість сліз;
- Мед – щоб знали смак радості.
Альфір підніс три Шляхи:
- Шлях Саморозвитку, щоб одного разу повернутися до Печі;
- Шлях Знаків Долі;
- Шлях Можливості Дива.
9. Поява перших Людей
На місці, де Матір Світу замішувала Хліб, залишилося трохи тіста, і Матір вирішила зліпити з нього помічників собі та Отцю. Спочатку вона зробила помічницю собі, щоб допомагала замішувати хліб, і спекла першу жінку — Міруну і заплела їй першу косу з волосся, щоб завжди пам'ятала, що зліплена за Образом Отця, Матері та запечена Вселенським Духом. Та стала їй допомагати з тістом. Тоді вона почала ліпити першого чоловіка. Але тіста виявилося мало, і Матір відщипнула трохи скоринки від Міруни і додала до замісу чоловіка. Запекла його в Первозданному Вогні. У нього добре підрум'янилася скоринка, і вона нарекла його Руданом.
Коли Матір запікала людей, Альфір дав людям три іскри з вогню священної Печі:
- Перша іскра на лоб – дар пізнання;
- Друга іскра в серце – дар любові;
- Третя іскра в руки – дар творчості.
І навчила перших людей мові, яка складалася з:
- Голосу Отця у приголосних;
- Шепоту Матері у голосних;
- Тиші між словами – у ній сам Дух Всесвіту Альфір.
Так із залишків тіста вийшли люди. Тому ми досі "випікаємося" лише у випробуваннях, але від них залишаємося всередині м'які, як м'якуш, а зовні стаємо тверді, як скоринка.
10. Міф про походження цибулі
Коли Матір Світу діставала Хліб із «тіста світобудови», дим від Першопечі потрапив їй в очі, і вона заплакала. Її сльози впали на свіжоспечений Хліб і проросли першими цибулинами. Дивлячись на них, Матір ліпила перших людей і пов'язала їхнє життя із цією рослиною. Тому цибуля — дитя смутку та прикрощів Матері. Її лушпиння — як наші помилки, образи та травми. Її шари — перешкоди до нашої істинної суті всередині, що прямує, як і пір'я цибулі, до Небес. А сік викликає сльози, як у Матері від диму, які очищують нас.
11. Дар і Прокляття
Одного разу Отець Світу Ардун дивився, як перша жінка Міруна допомагає Матері з Хлібом. Він підійшов до неї, ласкаво взяв за плечі й попередив:
— Не заглядай за притвір (заслінку) у саму піч – бо чистий вогонь Альфіра випалить тобі очі!
Але одного разу, залишившись сама біля печі, вона побачила, що притвір не повністю закритий і тіні танцюють на стінах. Вона підійшла ближче з цікавості та почула голос:
— Дізнайся, з чого ти зроблена!
Вона пам'ятала, що казав Отець, але вирішила, що загляне туди зовсім трохи, і тому це їй не зашкодить. Жінка відсунула притвір більше і заглянула. Вона побачила Вогонь Альфіра, який засліпив її і нестерпно палив. З переляку вона зачинила притвір і майже загасила полум'я. А настала Темрява затуманила їй розум.
Коли очі Міруни трохи перестали боліти й зір став повертатися до неї, вона отримала дар-прокляття бачити не лише світ, а й біль усіх живих істот у ньому. Тінь від Печі прилипла до її душі, породивши Егоїзм і Сором — бажання володіти вогнем одноосібно та усвідомлення, що порушила слова Отця. І це вона передала своїм нащадкам.
12. Рудан і Тінь від Печі
Рудан був поставлений Отцем Світу охороняти Першопіч, підтримувати в ній жар і не втручатися в рецепт Хліба.
Але одного разу від Печі відокремилася Тінь і прошепотіла:
— Чому ти лише вартовий? Ти можеш сам замісити тісто, вкрасти вугілля і спекти свій хліб — і ти станеш могутнішим за Отця, Матір і Альфіра разом узятих!
— А справді! Я спечу свій хліб, який зробить мене богом! І мені не доведеться ні з ким ділитися, і я наїмся досхочу!
Він узяв борошно зі шкаралупи, білок, жовток, як бачив це робила Матір Світу і Міруна, викрав вугілля з печі й вирушив у затишне місце. Там він викопав ямку, де замісив своє Чорне Тісто з попелом і грудками землі. Засипав у ямку вугілля і став чекати, коли спечеться його Хліб. Але хліба так і не вийшло. Замість цього воно забродило, прокисло і підгоріло місцями, видаючи сморід.
Отець, Матір і Альфір з'явилися разом і постали перед ним. Отець Ардун сказав:
— Ти вирішив стати пекарем — тепер будеш тяжко добувати свій хліб, який ніколи не наситить тебе повністю!
Матір Амара сказала:
— Ти зайнявся не своєю справою й не послухався — тепер цибуля палитиме твої очі, нагадуючи про смирення і покаяння.
Альфір прошепотів:
— Ти шукав безсмертя — тепер твоя піч вічно потребуватиме дров і остигатиме щоразу, коли ти загордишся!
Відтоді хлібна плоть Рудана від часу й тяжкої праці черствіє. Тепер він став смертним. Іскра Альфіра в ньому потьмяніла через Тінь Печі, яка схилила його загордитися й оселилася в його душі. І щоб вигнати її звідти, потрібно докласти сил і терпіння. І це він передав своїм нащадкам. А за вогнем Першопечі тепер стежить особисто Отець Світу. І раз на рік вогонь у ній тьмяніє і залишаються лише попіл та вугілля. Тоді приходить Ардун з Альфіром і знову роздуває вогонь.
13. Земне Життя
Коли Рудан не послухався Отця і спробував спекти свій «чорний хліб», а Міруна заглянула у заборонену Піч, Трієство наказало їм оселитися на Тверді Землі біля підніжжя Пуп-Гори. Рудан і Міруна стали збиратися в дорогу. Перед ними постало Трієство.
— Ви будете трудитися, але через працю знайдете Мудрість, — сказав Ардун-Отець: — Ось тобі, Рудане, молот, ковадло і вугілля з Першопечі. Візьми їх із собою. Знайди залізо в болоті, розведи вогонь і викуй плуг, щоб борозни твої стали річками благополуччя. Викуй серп – щоб жнива годували рід твій. Вогонь кузні буде твоїм учителем.
— Ви будете страждати, але через страждання пізнаєте Любов, — сказала Амара-Матір: — Ось тобі, Міруно, Прялка, Веретено та Голка. Зі стебел лугових трав зроби кужіль, а з неї нитку та полотно. Шийте одяг, килими та рушники — вони стануть літописом вашого роду. Тканина зв'яже вашу сім'ю, як нитки у тканині, а вишиті візерунки захистять від Тіні Печі.
— Ви будете вмирати, але через смерть повернетеся до Нас, — прошепотів Альфір: — Ось тобі сокира, долото і висок. Дерево — плоть Землі. Візьми дерево – побудуй дім, де стіни зберігатимуть тепло, а стіл – збиратиме сім'ю. Нехай Хліб завжди буде у твоєму посуді на столі! І замість зрубаного дерева посади два.
— Складіть сюди ці дари, — додала Амара, простягаючи полотняну торбу, вишиту зірками. — У ній — насіння вашого майбутнього. Передавайте ремесла дітям, і торба ніколи не спорожніє. Але горе вам, якщо забудете їх — забудете і дорогу до Першопечі.
Так почалося їхнє життя на Землі. І від Рудана та Міруни, дітей Трієства, повели рід усі люди.
Рудан зорав поле плугом із заліза, а Міруна зібрала перший урожай серпом і замісила тісто. Але коли вона поставила хліб у піч, той не піднявся — вийшов плоский і твердий.
— Чому так? — заплакала Міруна.
… «Ти забула додати мою закваску», — донісся шепіт Альфіра.
Тоді Рудан міцно обійняв її й поцілував, і сльози впали в тісто. Другий коровай вийшов пишним і золотистим.
— Бачиш? — усміхнувся Рудан. — Любов — і є та сама закваска!
Тієї ж ночі в них народилися троє дітей:
- Рувік — перший Суддя і Мудрий Законодавець. Він не просто судив людей, а навчив їх домовлятися. Він створив перше Коло Рівних, де старійшини племен вирішували суперечки не силою, а словом.
- Алюмай — майбутня Матір Родів і Велика Цілителька. Вона зцілювала силою Альфіра та накладанням рук. Вона не просто зцілювала — вона заснувала першу школу травниць і повитух. Дівчата, навчені нею, розійшлися по всьому світу, несучи знання про життя та милосердя.
- Іфірон — Провидець. Міг бачити Суть Усього Сущого. Він навчав людей слухати Природу. Завдяки йому плем'я навчилося передбачати дощі, знаходити воду і жити у мирі з лісом та духами.
Матір Світу нашіптала Міруні:
— Закони Рувіка стануть основою справедливості, трави Алюмай врятують від найстрашніших хвороб, а знання Іфірона будуть передаватися з вуст у вуста. Але головне — іскри їхніх Душ, як і ваші, повертатимуться у ваш рід, як птахи в гніздо.
Одного разу Тінь від Печі явилася до них в образі старої:
— Навіщо ростити дітей? Вони помруть, як і ви!
Рудан схопив сокиру, але Міруна зупинила його:
— Ні. Дай мені відповісти. (Вона простягла старій окраєць хліба): — Так, ми помремо. Але наш хліб пектимуть діти, а потім їхні діти, потім діти їхніх дітей. Так ми станемо безсмертні.
Тінь завила й розтанула, а на тому місці виросла гірчиця — щоб люди пам'ятали: навіть гіркота може стати благословенням.
14. Голодна Осінь і Сім Дарів Трієства
Коли Рудан і Міруна жили біля підніжжя Пуп-Гори, Тінь від Печі пробралася до засіків. Вона прокляла зерно — колосся почорніло, борошно стало гірким, а хліб більше не піднімався. Настала Голодна Осінь — час, коли сонце вже не гріло, як улітку, але до зими залишалися лічені дні. Рудан і Міруна зібрали дітей біля вогнища:
— Як ми переживемо зиму? — Міруна плакала, а Рудан її втішав — але це не повернуло врожай.
І коли Тінь від Печі вже хотіла поглинути Дітей Трієства, Небеса розверзлися, і на шляху в неї постали Ардун, Амара та Альфір.
Отець Ардун ударив клинком блискавок Тінь від Печі, і вона зникла, але зачепила краєм його ногу й поранила його. Краплі його крові впали в порох землі. Матір Амара побачила його рану і заплакала. Сльози її полили його кров, і на цьому місці виросли Маки.
Дар Ардуна — Мак і Мед.
Ардун зірвав квітки маку і підійшов до Рудана та Міруни:
— Мак — щит від Тіні. Його колір засліплює її, а насіння дарує силу. Додавайте їх у хліб, і рід ваш буде плідний, як ці квіти на випаленій землі.
Отець Світу підійшов до річки, де ріс густий очерет, і змішав його з річковою глиною. Його руки зліпили перші вулики — круглі, як мініатюрні печі, з вузькими льотками, щоб бджоли могли входити, а холод — ні.
— Бджоли — ваші сестри в праці. Беріть частину меду, але решту залишайте їм — і рід ваш та їхній не переведеться.
Так люди навчилися ліпити з глини та берегти працьовитість.
Дари Амари — Яблука та Виноград.
Матір Світу вколола палець об шип Шипшини, через що він став цілющим, і впустила дві краплі крові на землю — перша крапля проросла Яблунею з рум'яними плодами. Вони були одночасно кислими, як розчарування, і солодкими, як любов. Друга крапля стала Виноградною Лозою, яка обвила стовбур яблуні, потягнулася до сонця і дала грона солодкого винограду, ставши мостом між Небом і Землею.
Амара навчила людей:
— Сушіть виноград в остигаючій печі — буде родзинка. Вона солодша за мед і врятує в голод. А яблука нагадають, що навіть у гіркі часи є радість.
Так з'явився перший святковий коровай з родзинками — символом надії та пироги з яблуками — символом радості!
Дар Альфіра — Горіхи та Каштани
— Ви хотіли м'якого хліба, але тверда шкаралупа — як випробування, які ви переживаєте. А всередині — сила, яка дасть вам витривалість! — прошепотів Дух Всесвіту.
Він розсипав лісом горіхи та каштани, заховані під твердою шкаралупою та колючою шкіркою.
— Щоб дістатися до ядра, потрібно попрацювати — так само, як душа пробивається через страждання до світла.
Люди стали робити борошно з горіхів і каштанів і змішувати його із зерном, щоб хліб давав більше сил.
Наостанок Матір Амара сказала:
— Тінь від Печі думала погубити вас голодом, але ви навчилися берегти, сушити та ділитися — ось що означає жити з волі Трієства. Тільки в цьому ваше спасіння. З тих пір люди відзначають Спаси.
15. Прокляття Темряви та Дари Світла
Коли люди навчилися жити з новими дарами Трієства, Тінь Печі задумала втретє погубити людей. Вона підняла пил із землі, змішала його з попелом і заволокла небо. Сонце сховалося, і настала Велика Темрява — ні дня, ні ночі, лише морок.
Люди в страху тулилися до вогнищ, стискаючи стебла маку, але вогонь горів тьмяно. Навіть бджоли перестали літати, яблука та виноград почорніли на гілках, а горіхи та каштани було не знайти у непроглядній темряві.
Тоді Трієство знову прийшло на допомогу.
Дар Амари — Корова.
— Темрява не вічна, бо навіть у пилу є світло, — сказала Матір Світу.
Вона зібрала зоряний пил з неба і змішала його із земною твердю, а потім виліпила першу корову — білу, як світло зірок, з рогами, схожими на серп молодого місяця.
— Вона годуватиме вас, а коли її час прийде — повернеться до зірок.
Дар Альфіра — Молоко та Кефір.
— Темрява зробила землю кислою — але й кисле може стати благословенням, — прошепотів Дух Всесвіту.
Він узяв місячне світло і ним наповнив вим'я корови, так вийшло молоко. Він навчив людей сквашувати його, а додаючи до борошна пекти млинці та кислий хліб.
Дар Ардуна — Рідкий Вогонь.
— Вогонь не можна вбити — його можна лише переродити, — проголосив Отець Світу.
Для початку молоко треба збити — для цього потрібно потрудитися і запастися терпінням. Тепер, коли вийшло масло, воно має переродитися в Печі. І він кинув масло в піч і показав, як перетоплювати його в Золотий Рідкий Вогонь — Золотий Дар Печі.
— Запаліть ним лампади — і темрява відступить. Це вогонь, який не згасає.
І вчинивши так, люди розвіяли темряву і прогнали Тінь Печі.
Як Корова Йде на Небо
Коли термін життя корови добігає кінця, вона підіймається на високий пагорб, де її зустрічає Альфір. Її тіло розчиняється в сяйві, а молоко все крапає з вимені, перетворюючись на зірки. Так з'явився Чумацький Шлях — дорога, якою корови повертаються додому на Небо.
16. Міф про Народження Писанок і Печі-Книги
Люди навчилися пекти хліб, але ще часто помилялися (то пересолять, то забудуть закваску), Матір Світу вирішила зберегти священні знання навіки.
— Якщо записати рецепти на печі, їх не забере вітер і не з'їсть Тінь, — подумала вона, — але просте вугілля не годилося — воно стиралося. Тоді Амара попросила допомоги у Трієства.
Альфір приніс кристал духу — прозорий, як лід, але гарячий, як вугілля. Матір пропустила через нього Світло з Першопечі — і воно розбилося на сім променів: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій та фіолетовий.
«Фарби мають бути живими, як тісто, і стійкими, як Стовпи», — сказала Амара. З пилку перших квітів та іскри Печі вона зробила Червону та Помаранчеву. Із соку зелених трав і дзижчання бджіл — жовту та зелену. З товченого блакитного каміння і подиху Альфіра — блакитну та синю, з винограду та нічного небосхилу — фіолетову. А Тінь Печі відварила цибулиння — і вийшла коричнева.
«Ну, хай так і буде!», — вигукнула Амара.
Матір взяла пензлик із пасма свого волосся і почала виводити на шкаралупі Печі візерунки у вигляді вузлів і ліній — Стовпи, Арки, Камені Першозакону. Крапками та хвилями — склади Хліба. Спіралями та колами — Долі людей.
Але коли вона закінчила, Тінь Печі, яка завжди була неподалік, зашипіла:
— Ти думаєш, ці знаки врятують їх? Я закопчу їх димом!
Тоді Амара відколола шматочок шкаралупи й сказала:
— Ти маєш рацію — земна піч не вічна. Але я створю те, що житиме довше.
З осколка шкаралупи Матір зліпила перше земне яйце і розмалювала його тими ж знаками. Яйце — мала піч, де вариться життя. Нехай у ньому зберігаються всі таємниці. І так повелося на Землі. Люди розписують домашню Піч і довіряють таємниці та надії писанкам. А приносять яйця небесні вісники — птахи.
17. Заповіти Рудана та Міруни
Минули роки. Рудан і Міруна зістарилися. Перед смертю вони зібрали дітей біля вогнища:
— Слухайте… — прошепотів Рудан. — Коли ми підемо, віддайте наші останки Вогню Першопечі, щоб ми швидше повернулися до неї. І потім покладіть у наш прах по колоску пшениці. З них виростуть нові колоски — це будемо нові ми. Зберіть зерна і змеліть борошно, замісіть і спечіть Хліб. По його запаху наші душі знайдуть дорогу до вас і втіляться у ваших нащадках.
— А ще… — додала Міруна. — Печіть хліб разом. Якщо тісто не піднімається — обійміться, і капніть у нього меду. Так робили ми.
Коли вони заплющили очі, Рувік, Алюмай та Іфірон виконали їхню волю. А на ранок побачили, що над місцем, де розвіяли їхній прах, стоять три колоси, сплетені в одне стебло.
Відтоді люди живуть за заповітами Першої Сім'ї:
-
Трудяться як Рудан, але не заради себе.
-
Люблять як Міруна, навіть коли боляче.
-
Вірять як їхні діти, що смерть — лише двері для Душі в нове життя.
А якщо в домі пахне свіжим хлібом — значить, Душі Предків тут, біля печі. Вони шепочуть:
Печіть! Любіть! Пам'ятайте!
І одного разу ми всі зустрінемося біля Першопечі, де Отець-Ардун, Матір-Амара та Альфір подадуть нам Хліб Вічності.